Гадости от собеса
Заперечення на адміністративний про визнання протиправними дій управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Харкові ради ,
Заперечуємо проти позову ір.: : ,,
І. щодо визнання бездіяльності управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Харкові ради та зобов'язання провести перерахунок допомоги при народженні, • дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до розміру прожиткового мінімуму встановленого для дитини в віці до 6 років.
Конституція України не містить прямих норм, які б визначали розміри державних виплат, або встановлювали ієрархічну залежність одних законів від інших. Прийняті Верховною Радою України закони є актами рівної юридичної сили. Єдиний закон України, який Конституція Ухраїни
виокремлює серед інших, це закон про Державний бюджет України. Крім того, ст. 46 Конституції України, на яку посилається позивач визначено, що пенсії або інші види соціальних виплат та допомоги, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, у разі якщо вони с основним джерелом існування. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не є основним джерелом існування сім'ї, і надається лише як допомога батькам в утриманні дитини, на яких саме за Конституцією України і покладаються обов'язки по утриманню дитини (ст.51). '.:>.:•', - . .?
Крім того, в преамбулі Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», виконання якого знаходиться в компетенції органів праці та соціального захисту населення, зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей, а не спрямовані на повне утримання державою сімей з дітьми, Цим самим встановлено, що допомога не може вважатися основним джерелом існування. А виконання Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», на який посилається позивач, не належить до компетенції органів праці та соціального захисту населення, оскільки матеріальне забезпечення за цим законом передбачено саме за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків (ст.1).
Крім того, позивач, посилаючись на норми Конституції України безпідставно вимагає від управління дій, на які управління праці та соціального захисту населення, як орган місцевого самоврядування не має повноважень, а саме: надавати будь-яку оцінку чи пріоритет тому чи іншому нормативному документу, яким регламентована його діяльність, а тим більше визначати відповідність тих чи інших нормативних актів Конституції України, оскільки питання визначення відповідності законів чи постанов КМУ Конституції України є прерогативою лише Конституційного Суду України. ; '■''
При цьому, є незрозумілою позиція позивача, який визнає основним документом, на підставі якого органи праці та соціального захисту населення повинні були здійснювати виплату допомог застрахованим особам з 1 січня 2007 року, саме наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 6 грудня 2006 року № 453 «Про передачу функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення». Відповідно до зазначеного Наказу органи праці та соціального захисту населення повинні були забезпечити призначення допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі документів, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України,
тобто посилання на зазначений Закон робиться лише в частині переліку документів, а не в частині визначення розміру допомог (дія норм якого була призупинена з 1 січня 2007 року), як це помилково вважає позивач.
Крім того, Постанова Кабінету Міністрів України «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку», на яку також посилається позивач, вважаючи що саме на її підставі управління праці та соціального захисту населення повинно бути відповідачем по даній справі, була прийнята відповідно до статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яку позивач визнає як таку, що обмежує його конституційні права, і встановлювала, що в 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам виплачується за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, у розмірах визначених статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
В 2007 році механізм призначення і виплати допомоги при народженні дитини особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (до яких належить позивач) органами праці та соціального захисту населення за рахунок коштів Державного бюджету, було регламентовано Порядком призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженим постановою КМУ від 11 січня 2007 р. № 13, а не Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», на який посилається позивач, і виконання якого находиться в компетенції відповідного Фонду.
У зв'язку з тим, що виплата допомог за цим Порядком передбачена за рахунок коштів державного бюджету, ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було визначено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Законів України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у таких розмірах:
допомога при народженні дитини - 8500,00 грн.
допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже в 2007 році, Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 р. № 489-У та Порядок призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального стахування», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 р. № 13 були єдиними нормативними документами, на підставі яких органи праці та соціального захисту населення провадили призначення та виплату зазначених допомог за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, таким чином забезпечуючи права громадян на соціальні виплати навіть при визнанні Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. цих норм (в частині визначення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) недійсними, коли виплата застрахованим особам повинна була здійснюватися за Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціапьне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» за рахунок бюджету відповідного Фонду, що не належить до компетенції органів праці та соціального захисту населення.
Звертаємо увагу на те, що абзац другий частини другої статті 56 (визначення розміру допомоги при народженні дитини) Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 не визнавався таким, що не відповідає Конституції України і залишався чинним протягом 2007 року.
У зв'язку з цим, вимога позивача щодо зобов'язання управління праці та соціального захисту населення провести перерахунок допомоги є неправомірною, оскільки виконання статей 41 та 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» не належить до його компетенції, а призначення та виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», в редакції чинній до 1 січня 2008 року, провадилася виключно для осіб, які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (ст. 13 Закону), до яких позивач не належить.
У 2008 році Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», якими передбачено призначення державних соціальних допомог сім'ям з дітьми за цим Законом як особам, з числа застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, так і незастрахованих. Крім того, частину першу статті 15 викладено в такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сімї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130,00 грн.»;
пункт 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» викладено у такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців».
У зв'язку з внесенням зазначених змін, які Конституційним Судом України не визнавались такими, що є неконституційними, вимоги позивача щодо призначення допомоги у розмірі прожиткового мінімуму в 2008 році є безпідставними, і в разі намагання позивача довести необхідність проведення йому виплат, у розмірах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», йому необхідно звертатися до компетентних органів, які забезпечують виконання цього Закону.
II. проти зобов'язання управління праці та соціального захисту населення провадити виплату або стягнення з нього будь-яких сум допомоги, оскільки управління не має повноважень на проведення виплати, так як контроль за призначенням та виплата державних
допомог проводиться централізовано Обласним центром по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат (вул. Чернишевського, 51), яким і було підтверджено правомірність рішення про призначення допомог у зазначених розмірах та здійснено виплату.
III. В частині стягнення з управління праці та соціального захисту населення усіх витрат по справі, так як відповідно до рішення XXX сесії Ленінської районної у місті Харкові ради 5-го скликання від 25 грудня 2008 р. № 09/30-08 «Про звільнення управління праці та соціального
захисту населення Ленінської районної у місті Харкові ради від сплати державного мита із позовних заяв до місцевого суду Ленінської районного міста Харкова в 2008 році» управління звільнено від сплати зазначених витрат.
Таким чином, законних підстав для проведення управлінням праці та соціального захисту населення гр. ФИО. перерахунку допомог при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку немає, оскільки управління діяло не порушуючи п.З статті 2 КАС на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені
наведеними вище нормативними актами, з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття даного рішення.
Тому, управління праці та соціального захисту населення просить суд відмовити гр. ФИО в задоволенні її позову через необгрунтованність її вимог.
